Бізнес і Економіка

Самострахування - це... Визначення, основні принципи, переваги та недоліки

Самострахування - це... Визначення, основні принципи, переваги та недоліки

Страхування зовсім не є відкриттям сучасності. Воно було відоме людям споконвіку. Притому перша його форма - це самострахування. У статті ми розберемо дане поняття, яке залишається актуальним і сьогодні. Розглянемо його особливі риси і характеристики, історію становлення.

Що це таке?

Самострахування - це найпростіший, самий ранній спосіб організації страхового захисту. Саме він передував взаємному і комерційному страхуванню. Останні сьогодні спрямовані на більш широкий спектр ризиків, здатні забезпечити більш надійний і економічний захист.


Самострахуванням називається організаційно-правова форма страхування, мета якої - формування фізичною особою/господарюючим об 'єктом запасного резерву з власних же коштів. І подальше використання такого фонду для компенсації шкоди, що може бути заподіяний несприятливими, непередбаченими обставинами.

Самострахуванням іменується метод формування страхових фондів у децентралізованій формі будь-яким господарюючим об 'єктом, з метою забезпечення безперебійності виробництва, схильного до різноманітних ризикових обставин.

Особливості

Існують дві основні форми самострахування - грошова і натурально-речова. Страховик самостійно формує і використовує надалі ним створений грошовий резервний фонд та/або запаси у формі матеріалів, сировини, продукції при настанні будь-якої несприятливої економічної ситуації. Наприклад, затримці платежу за продукцію замовниками. Порядок використання коштів з таких фондів не тільки складається самостійно замовником, а й затверджується ним же в статуті господарського об 'єкта.

В умовах ринкової економіки межі самострахування істотно розширилися. Сьогодні його можна назвати фондом ризику.

Брак цієї системи в тому, що в ній відсутня (або істотно обмежена) розкладка збитку. Тому для забезпечення страхового реального захисту формовані резерви повинні досягти такої величини, яка могла бути порівнянна з будь-яким очікуваним страхувальником збитком.

Головні форми

Однією з переваг самострахування є те, що резервний фонд може бути сформований у двох формах:


  • Натуральна. Приклади: зерно, сировина, фураж. В основному такі резерви створюються на випадок неврожаю, катастроф, пожеж та інших несприятливих обставин. Поширені в сільському господарстві, промисловій сфері.
  • Грошова. Ця форма самострахування більш популярна в ринковому середовищі. Може використовуватися не тільки господарюючими об 'єктами, а й пересічним населенням.

Історичний розвиток

Самострахування - це феномен, актуальний ще для ранньої історії людства. Тоді під ним розуміли якісь найпростіші резервні фонди - запаси для подальшого використання в несприятливих умовах. Ними могло виступати зерно, прісна вода, продукти харчування, життєво необхідні вироби.

Самострахування - це не тільки індивідуальне, а й колективне явище. Резервні фонди створювалися учасниками спільнот (громад, сімейств тощо) на основі звичайної домовленості. Рішення про використання накопичених коштів при настанні будь-яких обставин приймалося колективно, але в ієрархічному порядку. Тобто останнє слово було за старійшинами, вождями.

Один з поширених прикладів такого історичного самострахування - страхування, описане в давньоєгипетській книзі Буття. Це санкціонована політика фараона Йосипа. Вона була націлена на те, щоб протягом деяких "тучних" (урожайних) років заготовлялося зерно в кількості, достатній для того, щоб пережити в майбутньому неврожайні літа.

При подальшому розвитку людства методи самострахування продовжували залишатися актуальними. Використовуються вони в даний час. Класичний приклад: на рівні держави створюються фонди, призначені для подальшого використання тільки в разі стихійних лих, воєн, техногенних катастроф тощо.

Характерні ознаки

Чим же відрізняється метод самострахування ризиків? Він виділяється наступними особливостями.

  • Страхувальник в одноосібному порядку володіє страховим фондом (на правах власності). Він може розпоряджатися даними запасами лише на свій розсуд. Страхувальником самостійно визначається порядок використання коштів резервного фонду. Власник запасів одноосібно вирішує, коли настає страховий випадок.
  • Відсутність, як такого, страховика - зовнішніх або залучених страхових фондів.
  • Страхувальник сам є творцем свого страхового фонду.
  • У частині створення страхових фондів та затвердження страхових програм страхувальник залишається відповідальним тільки перед самим собою.
  • Характер такого самострахування компанії або окремого громадянина - нетоварний.

Формування фондів

Зайнятися самострахуванням ризиків (страхуванням форс-мажорних ситуацій) може будь-який суб 'єкт - фізична або юридична особа, окремий громадянин або сім' я, держава або муніципальна освіта. Страховий фонд буде тут сформований лише на основі власних коштів згаданих осіб. Творець має намір їх використовувати тільки при настанні конкретних страхових випадків.

Страхові програми також створюються ним самостійно. Вони представлені в нетоварних (фінансовій або натуральній) формах. В даному випадку страхувальник сам же виступає власним страховиком.


Формування фондів тут зазвичай відбувається наступними шляхами.

  • Фізичні особи формують накопичення з власних доходів.
  • Юридичні особи - за рахунок свого комерційного прибутку. Або ж засобів, включених до собівартості виробленої/реалізованої ними продукції.
  • Держав - за рахунок коштів бюджету.

Потреба

Сьогодні самострахування є децентралізованим способом формування страхових фондів. Воно входить в єдину взаємопов 'язану систему забезпечення страхового захисту спільно з державним страховим централізованим резервом та іншими способами страхування.

Об 'єктивна необхідність самострахування збереглася і на сучасному щаблі розвитку людського суспільства в силу наступних обставин:

  • як ускладнення технічних зв 'язків, так і науково-промисловий прогрес посилюють потребу в страховому захисті (але разом з тим страхові компанії не завжди повною мірою здатні забезпечити її);
  • великий плюс самострахування: воно дозволяє суб 'єкту контролювати розміщення своїх резервних коштів.

На цій хвилі з 'явилися так звані страхові кептивні компанії, які формуються всередині будь-якої галузі для управління ризиками засновників. Такий страховий фонд вже отримує інституційне оформлення. І він вже має риси як страхування, так і самострахування.

Явище сьогодні

Ще раз зазначимо, що самострахування залишається актуальним і в сучасній реальності. Наприклад, і донині держава з підвідомчих їй бюджетних коштів формує резервні фонди. У майбутньому їх використовують при настанні загальнодержавних несприятливих обставин - великих стихійних лихах, масових збройних конфліктах, техногенних катастрофах.


У середовищі комерційних прикладів можна виділити ряд іноземних морехідних компаній. Вони періодично відраховують зі свого обороту певні суми до резервного страхового фонду. Формований ними самостійно, він покриває витрати з ремонту морських суден після аварій, заміни загиблого транспорту новим тощо. Але при цьому таке самострахування не виключає і можливості страхування судна від певних ризиків вже в сторонніх страхових компаніях.

Кому це вигідно?

Про самострахування необхідно задуматися комерційним організаціям, які звертаються до послуг зовнішніх страховиків не перший рік. Тобто володіють чіткою статистикою щодо ризиків, збитковості, збитків щодо себе.

Тут відмінним варіантом виступає самострахування власних працівників, службового транспорту, оскільки ймовірність настання страхового випадку з необхідністю великих виплат порівняно невисока. Тут компанія сама може вирішувати, які збитки варто покривати. Це безсумнівний плюс такого методу.

При самострахуванні транспорту не варто забувати і про чинне в країні законодавство. За наявності винуватця ДТП відшкодувати збиток повинна його страхова компанія.

Чому так рідко використовується?

Все ж самострахування в сучасному світі не так поширене, як класичне. Чому? Головний мінус: це небезпечно. Якщо збиток за конкретним страховим випадком досить великий, то на його компенсацію може не вистачити заготовленого резервного фонду. Компанія може піти в мінус, оплачуючи його.


Ще одна причина: немає фахівців, консультантів достатньої компетенції, які б змогли налагодити для бажаючих юридичних осіб систему самострахування. Їх відсутність пояснюється просто: наявність подібних фахівців робить їх серйозними конкурентами великим страховим компаніям, які не хочуть позбавлятися своїх клієнтів.

На самострахування вирішуються тільки ті фірми, що володіють чіткою статисткою за своїми ризиками. Чиї резервні фонди можуть сплатити будь-які збитки, що виникли в результаті страхового випадку. Їх, звичайно, не так багато. Самострахування часом - негативний фактор і для співробітників таких компаній, так як воно може позбавити їх звичних преференцій.

Самострахування - найперша форма страхування. При цьому актуальною вона залишається досі. Все починалося з заготівлі зерна та інших життєво важливих ресурсів на неврожайний рік. Сьогодні практично кожен з нас має досвід самострахування, багато відкладають грошові суми на горезвісний "" чорний день "". Але щодо юридичних осіб самострахування поки що не сильно розвинене.

Image

Publish modules to the "offcanvas" position.