Бізнес і Економіка

Позабіржовий ринок і загроза дефолту банку в макроекономічному середовищі

Позабіржовий ринок і загроза дефолту банку в макроекономічному середовищі

Позабіржовий ринок являє собою відповідальний сегмент діяльності банків, особливо на макроекономічному рівні. Також як і ринок грошових коштів, він є складною багатофакторною структурою, в рамках якої ризики виникнення неплатоспроможності досить великі. При моделюванні і вивченні кореляційних зв 'язків наявних дефолтів з номінальною вартістю активів банків у міжнародній практиці при оцінці ймовірності дефолту широко використовується метод моментів портфеля активів, який відомий як asset-value approach. Крім нього може застосовуватися і метод максимального правдоподібності (the maximum likelihood approach). 


Позабіржовий ринок і його особливості, припускають, що для визначення щорічної ймовірності дефолту потрібна інформація такого змісту:


1. Кількість діючих комерційних банків станом на початок кожного календарного року за шуканий період;

2. Кількість комерційних банків, для яких характерний факт дефолту, а саме подальшої ліквідації на базі рішення вищих інстанцій про ліквідацію комерційного банку, про зупинення або відкликання ліцензії у зв 'язку з подальшою ліквідацією, а також подання позовної заяви до суду для визнання банку банкрутом.

Обчислення ставки дефолту комерційних банків в період часу t дорівнює числу дефолтів, розділеному на максимальну кількість дефолтів, і визначається за формулою:

(Do {Dt-1))/2 _ Do (Do-l) Р (Not (Nt-1))/2 "" Not (Nt-1) П. 106L,

де: p2av - щорічна ймовірність дефолту будь-якого окремо взятого комерційного банку системи. При цьому ми елімінуємо вплив внутрішніх і зовнішніх факторів функціонування комерційних банків системи і враховуємо виключно вплив фактора, що відображає кількість банків, для яких характерний факт дефолту; Dt- кількість елементів системи, яким присвоєно статус дефолту за обраний період часу t; Nt - кількість функціонуючих банків за обраний період часу t; t - часовий інтервал, який дорівнює одному календарному року.

Значення щорічної ймовірності дефолту слід зіставити з обраними показниками макроекономічного середовища (те, що передбачає позабіржовий ринок або ринок корпоративних цінних паперів) для встановлення факту наявності лінійної регресійної залежності. Наявність такої залежності послужить доказом висунутої гіпотези про реальну наявність зв 'язку між закриттям комерційних банків і змінами, що відбуваються в такому середовищі, а згодом, спираючись на побудовані рівняння лінійної регресії, можна буде також прогнозувати зміни обраних макроекономічних показників, гіпотетично змінюючи кількість ліквідованих комерційних банків.


Ступінь взаємозв 'язку між щорічною ймовірністю дефолту і макроекономічним середовищем характеризує коефіцієнт кореляції, якщо він знаходиться в інтервалі або дорівнює від -1 до + 1, то можна говорити про лінійну регресійну залежність між двома рядами дискретних даних.

Макроекономічне середовище держави може бути охарактеризоване незліченною безліччю показників, проте в даний час нас цікавлять виключно ті з них, лінійну регресійну залежність яких від щорічної ймовірності дефолту ми можемо довести для чистоти експерименту. Необхідно відзначити, що більшість економічних показників може мати кореляційну залежність зі щорічною ймовірністю дефолту, проте позабіржовий ринок влаштований таким чином, що така залежність є нефункціональною, а тому її наявність може носити суб 'єктивний характер.

Даний аналіз дозволяє стверджувати, що між таким показником, як щорічна ймовірність дефолту і макроекономічний середовищем існує явно виражена причинно-наслідковий зв 'язок. Так, закриття комерційних банків пов 'язане зі скороченням валютних ресурсів, що розміщуються кредитними інститутами інших країн, що негативно впливає на інвестиційну позицію і призводить до зростання розміру чистого внутрішнього кредиту органів державного управління.

Image

Publish modules to the "offcanvas" position.